ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА СЛУЖБА ІНФОРМУЄ
Поняття девіантної поведінки , так само як і делінквентної та кримінальної поведінки , давно використовується для визначення напрямків профілактики , у тому числі профілактики в діяльності органів внутрішніш справ.
За визначенням , дитина з девіантною поведінкою - це дитина із соціально дезептованою поведінкою , яку можна умовно поділити на :
а) педагогічну занедбаність ;
б) особистісно зумовлену соціально дезадаптовану поведінку ;
в) біологічно зумовлену соціально дезадаптовану поведінку ;
г) ситуативну дезадаптацію.
Особистісну зумовленість девіантної поведінки можна розглядати і як наслідки компенсації почуття неповноціності . Зокрема , сучасник Зигмунда Фрейда , американськийф психолог і психоаналітик Ерік Еріксон розробив психоісторичну теорію розвитку особистості з урахуванням конкретного культурного середовища . На його думку , кожнйі стадії відповідеає очікування суспіства , яке індивід може виправдовувати чи не виправдовувати і , як наслідок , він його приймає або не приймає . За його теорією , під час переходу з однієї стадії в іншу у людини настає криза ідентичності , або життєва криза . Найголовнішою життєвою кризою характеризується п’ята стадія розвитку особистості – підлітковий вік.
Досить часто доводиться чути від дорослих (учителів , батьків , сусідів) , що дитина певного віку була слухняною, ввічливою , чемною , а потім її "просто підмінили" – стала дратівливою , брутальною , наічатися не хоче. Такі зміни в поведінці дитини спричиняють одночасне бурхливе фізичне зростання і статеве дозрівання , занепокоєння сприйняттям себе іншими людьми та пошук професійного покликання . Підліток намагається самовизначитися , ідентифікувати себе як члена однієї із соціальних груп , що водночас вимагає від нього прийняття атрибутики йієї групи : поведінки , стилю одягу , мовлення , уподобань.
Тому виховання відіграє значну роль у житті людини , воно не існує поза певним середовищем і може бути зрозумілим лише у взаємодії з ним . Водночас виховання є суспільним процесом , одним із компонентів соціального середовища .
Одним із методів виховання є приклад . Осоюливо важливий для дітей приклад батьків . З досвіду роботи можемо стверджувати , що діти не тільки сприймають слова , які батько чи мати їм говорять , а ще використовують як зразок модель батьківської поведінки. Особливо запам’ятався випадок , коли працівники кримінальної міліції у справах дітей з однієї родини забрали хлопчика , якому виповнолося один рік і сім місяців. Його словниковий запас складався з десяти слів , дев’ять з них були нецензурними... Хлопчик не вмів просити , він хапав усе , що лежало без догляду і ховав під одягом.
А на яких прикладах виховуються діти , які живуть у неблагополучних сім’ях , де батьки пиячать , вживають наркотики , вчиняють насильство ? Віповідно до стастичних даних , в органах внутрішніх справ на обліку перебуває більш ніж 37 тисяч неблагополучних сімей , в яких проживає 12 тисяч дітей . Щорічно близько 400 підлітків із таких сімей вчиняють злочини .
Яку ж роль відіграє соціально- педагогічний аспект у профілактиці девіантної поведінки підлітків ?
Потрібно зазначити , що існує тісний зв’язок між девіантною поведінкою підлітків і соціальними умовами , в яких вони проживають та виховуються . Статистичний аналіз різних аномальних проявів у підлітковому середовищі (злочинність , наркоманія , бродяжництво , проституція) свідчить , що кількість аномалій щоразу неминуче зростала в період економічної нестабільності , послаблення уваги держави до соціальної сфери.
КІЛЬКІСТЬ ЗЛОЧИНІВ , ЯКІ ВЧИНИЛИ НЕПОВНОЛІТНІ У 2006 – 2009 рр. (дані МВС України)
Рік кількість злочинів
