Вечірня (змінна) загальноосвітня школа ІІ-ІІІ ступенів №6 м. Білої Церкви  

   1. Рік заснування – 1961.

Наше сьогодення:

   2.Науково-методична проблема школи – "Створення умов для розвитку, самореалізації особистості дитини з метою формування в неї трудової і моральної життєтворчої мотивації, активної громадянської та професійної позиції.

  3. Основні напрями діяльності:

- Участь школи у  інноваційній роботі:

1. Міжнародна програма "Сприяння просвітницькій роботі за методом "рівний-рівному” серед молоді України щодо здорового способу життя”.

2. Міжнародна програма „Життя на роздоріжжі”

4. Проектна діяльність школи:

 1. Профілактика девіантної поведінки серед старшокласників;

 2. В жититя з професією та атестатом

5. Якісний склад педагогічних кадрів - Всього вчителів – 24, з них: вищої категорії – 10, І категорії – 8,

ІІ категорії – 3, спеціалістів – 3

 Мають звання: "старший учитель” – 2

Якісний склад педагогічного колективу – 76%.

6. Мережа школи у 2011-2012 навчальному році:  8 кл. – 1; 9 кл. – 1; 10-их – 4; 11-их – 10;  12 кл. –3. Всього: 19 класів.

Все з часом стає історією.          

   Є історія і в нашої школи. Вона сягає в 60-і роки двадцятого століття. Білоцерківська вечірня школа №6 була створена рішенням міськвиконкому у серпні 1961 року і відкрита в районі Заріччя на базі школи №13 як школа робітничої молоді. 

Першим робочим днем директора і педколективу школи був день 15 серпня 1961 року. Згадує Ніна Дем'янівна Рябчук, учителька географії: «Пам'ятаю, зібралися ми біля приміщення школи №13, але нас туди не пустили. Неподалік від школи, напроти церкви, стояла криниця. Ми відішли до неї і там, просто неба відбулася перша «педрада».

Директор доповів про найближче завдання педколективу по організації школи. Найперше, що ми повинні були зробити, це залучити до школи молодь, яка не мас середньої освіти і має бажання вчитися. Тут же, між нами були розподілені і вулиці мікрорайону і підприємства і в той же день ми розпочали роботу по набору перших учнів до нашої школи». Таким чином із заводу Сільмаш, з меблевої і швейної фабрик та інших підприємств міста було набрано до 200 чоловік. Поступово прибували вчителі і негайно включалися в роботу: агітували молодь до школи, доводили необхідність одержання середньої освіти. На початок навчального року було створено 13 класів у яких навчалося 313 чоловік. Учні були різні за віком: діти які покинули денну школу і люди, яким у молоді роки закінчити школу не дала війна, а потім важкі післявоєнні роки, сімейні обставини.Їх навчали 12 учителів разом з директором Синявським Володимиром Петровичем і завучем Сизранською М.Г. Першими у новоствореній школі почали працювати такі педагоги: Швець Іван Володимирович, Пархоменко Надія Павлівна, Рябчук Ніна Дем'янівна, Чеканова Лідія Опанасівна, Овчаренко Софія Федорівна, Білоус Віра Яківна, Вітер Ольга Марківна, Захарченко Галина Петрівна, Свириденко Марія Іванівна, Миронівська Галина Юріївна, Гейко Юрій Іванович.Це прекрасні вчителі - однодумці, першопрохідці шкільного життя шостої вечірньої. Тут вони знайшли свою вчительську долю і віддавали своє серце учням. Більшість із них пропрацювали в школі с перших її днів до того часу, поки не пішли на заслужений відпочинок.

Легендою школи можна назвати її директора Синявського В.П. Протягом багатьох років існування школи ми навіть не здогадувалися, де працював Володимир Петрович до того як прийшов до нас і що йому довелося пережити. І тільки в кінці 80-х років стало відомо, що Володимир Синявський з 1948 по 1955 рр. служив на Семипалатинському випробувальному атомному полігоні начальником вузла зв'язку і був свідком перших ядерних випробувань СРСР. Цей період життя нашого директора був добре висвітлений у пресі і особливо у 1999 році, коли виповнилося 50 років проведення в СРСР перших ядерних випробувань. Із газет, із розповіді дружини Синявського, із його спогадів ми дізналися що у липні 1944 року Володимира Петровича призвали до армії, але служити йому не довелося. Його направили на навчання до Київського училища зв'язку, і через три роки він став класним фахівцем, до компетенцію якого входило налагоджувати зв'язок для вищих штабів. Після закінчення училища півроку прослужив у Білій Церкві начальником телеграфної станції вузла зв'язку 20 гвардійське стрілецької частини. Одружився з коханою дівчиною Аллою. А через місяць після весілля, його, єдиного з Київського військового округу, направили до Москви для виконання особливо важливого завдання уряду, їхню групу, яка складалася всього з 10 осіб, навчали в Курчатовському інституті. Тут Володимиру довелося побачити і живі портрети високих урядовців і навіть самого Сталіна. А потім був Семипалатинський випробувальний полігон. І півтора року ніхто не знав, куди ж подівся цей гарний обнадійливий старший лейтенант. Синявського було зараховано до складу групи академію К. Щопкіна. Молодого перспективного офіцера призначили начальником вузла зв'язку командно-спостережного пункту на полігоні. Відповідальність - колосальна з «об'єктом» напряму був зв'язаний «батько усіх народів». 29 серпня 1949 року стався вибух. Перше ядерне випробування було успішно здійснено. Спогади Синявського про події того часу були надруковані в багатьох періодичних виданнях. Йому довелося ще 6 років обслуговувати полігон і за цей період траплялося зазирати смерті в очі. Одного разу перед черговим випробуванням була пошкоджена лінія зв'язку і це виявив генерал Метик. Він вихопив пістолет і, напевне, пристрелив би начальника вузла зв'язку, якби не його пояснення: охоронці колесами передушили кабель. Довелося відновлювати зв'язок за кілька хвилин до випробування. Усе налагодили, але не встигли повернутися в безпечне місце. Під час вибуху Володимира підхопило ударною хвилею. Він летів у повітрі 30 метрів і, вдарившись об землю, втратив свідомість. Отямився у госпіталі. Почував себе погано, до того ж дуже опромінився. Медики порадили йому залишити армію. Демобілізувавшись з армії він швидко знайшов свою стежку в цивільному житті, адже паралельно із службою на полігоні Володимир Петрович отримав вищу педагогічну освіту. В.П. Синявський кілька десятиріч був невиїзним, давав підписку про нерозголошення державної таємниці на 25 років. У 30 років посивів, його спогади про грізні події на ядерному полігоні зберігаються в музеї міста Курчатов у Казахстані та в Київському вищому училищі зв'язку. А 22 аркуші спогадів, написаних колишнім начальником вузла зв'язку командно-спостережного пункту стали експонатом музею Міністерства оборони Росії.

     Таким же відповідальним і принциповим був Володимир Петрович і на посаді директора шостої вечірньої школи. Він повністю віддав себе роботі, піклувався про кожного учня, кожного керівника. Школа працювала а вчителі намагалися дати знання учням іншими ділилися наші учителі: Халявінська Л.О., Пархоменко ТП., Чава Н.П, Швець Л.І., Савчук П.С. Але найбільше славна наша школа своїми випускниками У багатьох галузях господарства трудяться сьогодні наші випускники. За ІО років свого існування Білоцерківська вечірня школа № 6 дала середню освіту майже 4 тисячам молодих трудівників. Серед них є інженери-будівельники Шаціло С. І Кожух В., лікарі Шевченко С. і Павленко О, учителі Ковтун І. , Ковтун В., О.Веред і багато інших.

Правду кажуть, що художник живе у своїх картинах, а у вчитель у своїх учнях. Про нашу школу можна не раз прочитати добрі слова у газеті «Ленінський шлях». Колектив школи в 1972-1973 н.р. був переможцем у соцзмаганнях серед шкіл міста. Школі був вручений вимпел і нагороди отримали директор школи Синявський В.П., його заступник Білоус В.Я. та учителька української мови та літератури Овчаренко С.Ф.

    За час директорства Шатохіної Тамари Йосипівни з 1975-1978 роки була вирішена проблема приміщення школи. Вона домоглася того, що адміністрація заводу «Сільмаш» виділила окреме приміщення школи (частину триповерхового будинку по вулиці Горького, тепер Я. Мудрого). Там були проведені відповідні ремонтні роботи і обладнані навчальї і кабінети. Школа перейшла на кабінетну систему навчання, що значно полегшило умови праці вчителів і дало змогу підвищити ефективність навчально-виховного процесу.

    Гортаючи сторінки історії школи слід сказати що період  творчого розквіту шостої вечірньої були 70-80-ті роки. В цей час очолювали школу директори 1978-1983 рр. - Садовський Володимир Леонтієвич; 1983-1986 рр. - Зелєвський Олександр Сергійович; 1986-2000 рр. - Савчук Петро Семенович. Тоді в школі щороку у 30 і більше класах навчалися до 1500 учнів 10-12 класів, а на паралелях було 11-14 класів. Школа працювала у три зміни. Колектив працював напружено, домагаючись певних результатів і успіхів у навчанні та вихованні молодих трудівників. Виховна робота з учнями проводилася в тісному контакт з майстрами -_ техучилищ, вихователями гуртожитків, адміністрацією і громадськими організаціями заводу «Сільмаш» . Про все це відмічалось у статті «Резервы : повышения зффективности обучения» кандидата педагогічних наук Г.Корди в журналі  "Народноє образование" №2, 1982 р. Чітку систему зв'язку роботи колективу школи, технічних  училищ і заводу "Сільмаш" , його велику шефську допомогу в укріпленні і матеріально-технічної бази школи, досвід роботи колективу нашої школи висвітлювала на своїх сторінках "Учительська газета" від 20 серпня 1982 року в статті Г. Корли «Месяц добрих забот» . У 1982 - 1983 н.р. наша школа стала переможцем у соцзмаганні серед вечірніх шкіл міста з врученням вимпела і грошової премії . Вчителі Пархоменко Н.П. та Топоровська К.С. нагороджені Грамотою Міністерства освіти УРСР. Пархоменко Н.П. - значком відмінника освіти.

    Так, безумовно, наша вечірня школа №6 має велику і славну історію. В ній були, як періоди творчих злетів так і гіркі миті невдач. Такими були для нас 90-і роки. В цей період кількість учнів поступово почала скорочуватись через те, що з кожним роком число робітників без освіти на заводі зменшувалося, а техучилище № 5 перейшло на середню освіту навчання. У листопаді 1992 року школа перейшла у приміщення школи № 15, яке знаходиться по вул. Калініна 20. Кількість учнів різко зменшувалася через віддалення училища №12 від школи і погіршення транспортного сполучення. З другої половини 90-х років у школі навчалося у 10 класах трохи більше 300 учнів 9-12 класів.

    З 2000-2009 року роботу школи очолювала молода, енергійна, ініціативна жінка, педагог за освітою і покликанням Склярова Галина Миколаївна, яка вдихнула життя у стіни школи. Людяна і щедра на добрі почуття і вчинки, вона водночас стійка і наполеглива у досягненні поставленої мети. Вона нагороджена знаком «Відмінник освіти України», має звання „Учитель-методист», голова творчої спілки вчителів української мови і літератури Київської області.

Зваживши всі «за» і «проти» педагогічний колектив школи разом з новим директором став на шлях змін. Це заступники директора Сіманова Тетяна Миколаївна, Дудка Людмила Василівна і вчителі-однодумці, які разом з Галиною Миколаївною взялися за створення матеріальної бази, порядку і краси в школі та навколо неї. Наша школа, на відміну від інших вечірніх шкіл міста, має своє власне, просторе, триповерхове приміщення. Вечірня школа, на відміну від денної, може запропонувати своїм учням значно більше шляхів здобуття середньої освіти. «Люди ніколи не повірять у шкоду» - говорить Галина Миколаївна, - яка не запам'ятовується, а тому результатом змін має бути формування школи із власним обличчям. Освітня система Білої Церкви дуже розмаїта і цікава, кожна школа має свою особливість, свій стиль, свій почерк. І ми повинні запропонувати учням та їх батькам щось таке, чого немає в інших школах і заради чого діти до нас ішли б з різних куточків міста. Таким «ноу-хау» з ініціативи директора і стала освітня програма «Професія паралельно з атестатом». Суть її полягає в тому, що навчаючись у нашій школі, учні не лише здобувають середню освіту, а й паралельно опановують одну або дві-три професії за їх вибором. З року в рік на базі вечірньої школи№6 проводилася робота міських методичних об'єднань, міських предметних семінарів - практикумів, на яких колектив школи кожного разу був готовий показати колегам з інших шкіл свої здобутки: добре обладнання, виставки учнівських робіт (до 1500-річчя заснування Києва, 950 - річчя заснування Білої Церкви ), і звичайно, свої кращі уроки і виховні заходи.

    З 1 вересня 2009 року відбулася реорганізація вечірньої (змінної) ЗОШ №1 шляхом  приєднання до вечірньої (змінної) ЗОШ №6. До вечірьої  школи №6 влився новий колектив професійних педагогів на чолі з молодою адміністрацією - директором Панкошею Катериною Леонідівною,   заступником з НВР Васильєвою Наталією Юріївною.

Школа почала жити  новим  бурхливим життям, заснованим  на кращих традиціях  педагогічного досвіду попердніх директорів.  Своїм педагогічним досвідом з Школою, знову ж таки зусиллям директора, укладено нові угоди  з коледжем "Сервісу і дизайну", Білоцерківським професійно-технічним училищем №5, Учбово-торгівельним центром, навчальним центром «Бізнес Освіта», де учні школи мають можливість  навчатися за професіями «кухар-кулінар», «секретар-референт», «користувач і оператор ПК», "Продавець промислових і непромислових товарів", "Перукар", а також «автослюсар з правами водія категорії В,С». Підтврдженням правильності розпочатих змін є той факт, що сьогодні кількість класів, у порівнянні з 2000 роком, збільшилася у 2 рази. Шоста вечірня школа сьогодні пропонує очну (денна, вечірня зміни) , заочну форми навчання з  дворічним та трирічним терміном навчання. Крім того, учні самі обирають зміну, в якій хочуть навчатися. У школі діє також екстернатна та індивідуальна форма навчання. У перспективі планується введення заочної-сесійної та дистанційної форми навчання. Виховна робота закладу спрямована на те, щоб дати учням шанс реалізувати себе як особистість. У нас створено учнівський парламент, щомісяця проводиться великий загально-шкільний захід, двічі на рік проходять дні учнівського самоврядування, діє декламаторська студія, працюють гуртки. Імена наших вихованців стали добре відомими у місті. Так, наша учениця Оксана Діденко посіла перше місце на конкурсі читців пам'яті Олени Теліги і представляла Білу Церкву на обласному конкурсі. Інша наша учениця Наталія Глигало зайняла призове місце на міському  конкурсі читців пам'яті Некрасова. У 2010 році Ней Еліна зайняла І місце у міському конкурсі читців "Пушкінська весна" , Вернидуб Мирослав - учень  11-А класу посів ІІ місце у міському фотоконкурсі "Моя Україна", Бондар Яна - учениця 9-А класу зайняла ІІ місце у міському конкурсі "Космічні фантазії".   В школі працює осередок МАН. Учнями школи за останні роки написано і представлено до захисту: 2 науково-дослідні роботи у 2001 році -спільна робота школи і ПТУ-12 у секції етнографії «Рослини - символи в українському фольклорі та народній вишивці» - III місце на обласному конкурсі-захисті; 2002 рік - секція біології «Флора долини річки Рось» - III місце на обласному етапі; секція історичного краєзнавства - «Церкви і храми Білої Церкви» - призове місце міського етапу; роботи . V 2003 році - 14 написано і представлено до захисту 14 науково-дослідних робіт : «Семантика символів у творчості французьких символістів XIX століття» - III місце на міському етапі; «Рослинні символі в українському фольклорі та вишивці» - II місце на міському етапі, «Сімейні відносини та родинна обрядовість. Українське весілля.» - III місце, а І-е на міському етапі;  "Проблема міських відходів та шляхи її вирішення» - III місце на обласному етапі; «Видатні математики України» - У місце на міському етапі, "Становлення сучасної грошової системи в Україні" - II місце на міському етапі і III місце на обласному етапі; «Властивості меридіан , висот і бісектрис у трикутнику»-V місце на міському етапі; «Прості числа та проблема Ферма» ІУ місце на міському етапі;.«Елементи стародавнього побуту у сучасному дизайні»- І місце на міському етапі і У місце на обласному етапі; «І еролі дічні знаки на будівлях нашого міста» -ІУ місце на міському етапі. У 2010 році ІІІ місце "Анекдот як явище сміхової національної традиції". У 2011році - ІІ місце - "Мистецтво викладання бісером", ІІІ місце "Сфера послуг у часі - час у сфері послуг", ІІІ місце "Українські народні костюми". У 2001 році школа приєдналася до міжнародної програм : «Рівний рівному», яка діє під гідою ЮШЕФ і на сьогодні входить до с сладу 5 кращих шкіл Київської області.

     Шоста вечірня школа сьогодні - це сучасний альтернативний загальноосвітній заклад, в якому навчається 430 учнів 8-12 класів. Для реалізації своїх освітніх завдань педагогічний колектив школи ставить нові акценти у психології освіти - ми говоримо про навчання у вечірній школі як навчання без невдач. А це полягає у сприйнятті учнівсько-педагогїчним колективом нашого закладу наступних позицій: - повага й довіра як норма життя; здоров'я людини як найвища цінність; - право на освіту відповідно до своїх потреб, здібностей і можливостей; - оптимальний погляд на потенціальну можливість усіх учасників навчшльно-творчої діяльності; - рівність у захищеності усіх суб'єктів; - визнання права на помилку будь-якого з членів колективу; -співтворчість та взаємодія - основні важелі перемог; - психологічна освіченість - гарант соціального захисту особистості, яка навчає і яка навчається. - Вважаємо, що акцент у діяльності школи на позитиви , змінює мотивацію учнів до навчальної, а вчителів до педагогічної діяльності, що призводить до підвищення ефективності навчально-виховного процесу. Це є підставою для просування закладу на шляху «Школи без невдач» до «Школи успіху».

      На підставі рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 21 червня 2012 року №648 - 27 - VІ  " Про перейменування загальноосвітніх навчальних закладів та затвердження їх статутів у новій редакції". Вечірню ( змінну) загальноосвітню школу ІІ - ІІІ ступенів №6 м. Білої Церкви Київської області у Білоцерківську вечірню (змінну) загальноосвітню школу ІІ - ІІІ ступенів №1 Білоцерківської міської ради Київської області.